31.03.22 Алергійні реакції у дітей

 Практичне заняття до теми: АЛЕРЕАКЦІЇ НЕГАЙНОГО ТИПУ

Мета заняття: Вивчити клініку, методи діагностики і способи лікування захворювань

                                           слизової оболонки при алергічних ураженнях.

Інформаційні матеріали:

СХЕМА ООД ПО ТЕМЕ:  « Багатоформна ексудативна еритема».

                               

Порядок дійобследования	Виявлені симптоми	Патогенетичне  обгрунтування симптомів
Опитування скарги	Загальна слабкість,  висока температура (до 39 0С), головний біль.  Болючість слизової оболонки порожнини рота при їжі, розмові, в стані спокою	Загальна інтоксикація. Подразнення нервових закінчень слизової оболонки рота медіаторами запалення, токсинами; здавлення нервових закінчень    экссудатом.
Анамнез початок,перебіг захворювання частота рецидивів, ефектив ність проведенного лікування	Початок захворювання гострий, перебіг рецидивуючий. Можуть провокуватися переохолодженням,  респіраторними   захворюваннями, загостренням хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту,  погрішностями в живленні, прийомом лікарських засобів	Тривалий перебіг обумовлений присутністю імунних комплексів, аутоантигенів, постійною сенсибілізацією організму. Зниження резистентності організму. Збільшення  достовірності   мікробної, харчової і лікарської алергії. Неправильний вибір етіотропного і  патогенетичного лікування    лечения
перенесені  і супутні  захворювання	Хронічні запальні захворювання ЛОР-органів, шлунку, кишечника, печінки, легенів; осередки хронічної ендогенної інфекції, алергічні захворювання	Збільшення вірогідності мікробної, харчової і лікарсьскої алергії
Матеріально-побутові умови	Неповноцінне  живлення,   фізичні перевантаження, переохолодження	Сприяє зниженню резистентності організму
Професійні шкідливості	Тривалий контакт з фарбами, лаками і іншими хімічними речовинами	Сприяє сенсибілізації організму
Огляд зовнішній огляд огляд порожнини рота	На шкірі (частіше на долонях, передпліччях, гомілках, стопах) еритематозні плями, пухирі. На червоні каймі губ кров'яні кірки, тріщини.  Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, болючі, не спаяні між собою і з навко- лишніми тканинами.  На слизовій оболонці порожнини рота різко болючі ерозії, пухирі, еритематозні плями	Дегенеративні порушення в ендотелії капілярів, периваскулярний інфільтрат з лімфоцитів, нейтрофілів, еозинофілів. Підвищення проникності капілярів, периваскулярний тканиний набряк, гіперемія, підепітеліальне виникнення пухирів.   Дія токсинів вторинної інфекції; гіперплазія пара кортикальної зони лімфатичного вузла, проліферація лімфоїдних клітин. Слизова оболонка - шоковий орган, де відбуваються реакції антиген-антитіло; пошкодження епітелію в результаті цитотоксичної дії на мішені клітин, впливу імунних комплексів і цитотоксичної дії сенсибілізованих лімфоцитів; виділення біологічно активних речовин (гистамін, серотонін, простагландини, лімфокіни, киніни)  пошкоджуюча дія на клітини. Підвищення проникності капілярів сприяє больовому синдрому, запаленню, тканинному набряку, міграції лейкоцитів
Додаткові методи дослідження  загальний клінічний аналіз крові, цитологічне дослідження, шкірно-алергічні проби на мікроорганізми (в період ремісії), гістамінова проба (в період ремісії)	Лейкоцитоз, зсув формули крові вліво, підвищення  кількості  еозинофілів, моноцитів, підвщення ШОЕ. Картина неспецифичного запалення. Позитивна реакція на гемолітичний стрептокок, стафілокок, ентерокок, кишкову паличку, протей.   Різко позитивна, величина папул 5 мм, гіперемії 15 мм	Захисна реакція на біологічно активні речовини.  Реакція слизової оболонки порожнини рота на медіатори запалення. Сенсибілізація організму до даного алергену.  Підвищується вміст гістаміну в крові, знижується толерантність тканин до гістаміну із-за зниження здатності білків крові зв'язувати вільний гістамін

СХЕМА ООД ПО ТЕМІ:  «ДІАГНОСТИКА АНАФІЛАКТИЧНОГО ШОКУ»

Порядок обстеження	Виявленні  симптоми	Патогенетичне обгрунтування     симптомів
Скарги хворого легкий шок   середньої тяжкості шок   важкий шок	Запаморочення, неприємні відчуття в різних частинах тіла, свербіння Слабкість, запаморочення, утруднене ковтання, здавлення   грудної клітки Не може пред'явити внаслідок коматозного стану	В результаті взаємодії комплексу антиген-антитіло з клітинами - ефекторами відбувається виділення великої кількості медіаторів. Внаслідок цього - порушення дихання, серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску і температури тіла, згортання крові, розлад функції центральної нервової системи, спазм гладком'язових органів
Початок, перебіг захворювання	Гострий	При неправильному виборі методу і тактики лікування порушується обмін речовин в клітинах, органах і тканинах в результаті гіпоксії.  Розвиваються необоротні зміни.
Перенесені і супутні захворювання	Серцево-судинні і ендокринні, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, легенів	Зниження резистентності організму, осередки хронічної інфекції сприяють підвищенню сенсибілізації організму до алергенів різної природи
Алергологічний статус	Бронхіальна астма, алергічні реакції на лікарські препарати і ін.	Алергічний фон сприяє розвитку даної патології
Огляд	Гіперемія шкірних покривів, яка змінилася блідістю, гіпотонія, тахікардія. Зміна гіперемії шкіри блідістю, холодний піт, різке падіння артеріального тиску, тахікардія, непритомний стан. Колапс і коматозний стан, втрата свідомості,  прострація,  порушення ритму дихання, мимовільна дефекація і сечовипускання	Медіатори алергії (гістамін, серотонін, ацетилхолін, брадикінін, гепарин і ін.), які виділилися, впливають на серцево-судинну і дихальну системи

СХЕМА ООД ПО ТЕМІ:  «ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА АНАФІЛАКТИЧНОГО ШОКУ»

Захворювання	Загальні клінічні ознаки	Відмітні ознаки
Непритомність	Запаморочення, блідість шкірних покривів, холодний піт. Втрата свідомості, прострація, розширення зіниць, поверхневе дихання. Зниження систолічного артеріального тиску	Короткочасна втрата свідомості, прострація (від 5с до 1 хв.) як наслідок ішемія головного мозку. Шум у вухах, оніміння язика, губ. При глибокій непритомності можливі судоми. Свідомість відновлюється швидко.
Гостра серцево-судинна недостатність	Запаморочення, блідість шкірних покривів, озноб, різке зниження артеріального тиску, пульс слабкого наповнення, прискорене поверхневе дихання	Хворі зберігають свідомість, але мляво реагують на оточуючі їх події.
Гострий інфаркт міокарду	Блідість шкірних покривів, холодний рясний піт, ціаноз губ. Брадикардія, зниження артеріального тиску. Дихання поверхневе. Порушення свідомості.	Інтенсивний біль у ділянці серця, за грудиною з іррадіацією в ліву руку, плече, шию і навіть в нижню щелепу. При абдомінальній або гастралгічні формі, біль в надчеревні ділянці
Колапс	Виражена блідість шкірних покривів, запаморочення, різке зниження артеріального тиску, часте поверхневе дихання	Периферичні вени запустівають, їх стінки спадаються внаслідок різкого падіння судинного тонусу. Хворі зберігають свідомість, але мляво реагують на те, що оточує.

 

СХЕМА ООД ПО ТЕМІ:  «ЛІКУВАННЯ АНАФІЛАКТИЧНОГО ШОКУ»

Етапи лікування	Засоби лікування	Спосіб застосування	Мета використання	Механізм дії
Загальне лікування  залежить від важко сті стану		Відміна лікарсь кого препарату, який викликав анафілактичний шок		Зменшити викид медіаторів анафілаксії
Судинозвужувальна терапія	0,1% р-р адреналіну гідрохлориду 1 мл 0,2% р-ну норадреналіну гідротартрата на  5% розчині глюкози або ізотонічному розчину хлориду натрію, 5% р-н ефедрину гідрохлориду	0,5-1 мл в/в краплинно 1 мл в/в краплинно 0,4-1 мл в/в струменно	Судинозвужувальний ефект. Збудлива дію на ЦНС,        підвищення збудливості дихального центру	Впливає на α-адренорецептори, стимулює дію В1-рецепторов серця, підвищує тонус блукаючого нерва. Стимулює - і b адренорецепторы. Викликає  звуження  судин, піднімає артеріальний тиск
	0,5 мл 1% р-ну мезатона на 40 мл 5-40% р-ну глюкози або ізотоночного розчину хлориду натрію	В/в поволі	Усунути вазоділатацію	Стимулює α -адренорецептори, слабо впливає на р-адренорецептори  серця, підвищує тонус судин, артеріальний тиск
	2,4% розчину  эуфиллина  0,05% розчину изадрина	В/в 0,5-1 мл в/в	Усунути   гостру серцеву недостатність. Усунути гостру дихальну недостатність	Стимулює α -адренорецептори, має сильний  бронхорозширяючий  ефект викликає почастішання і посилення скорочень серця
Десенсибілізуюча терапія	Хлоропірамін (2% р-н супрастину). Клемастин (0,1% р-н тавегілу). Діфенгидрамін (1 % р-н димедрола). Преднізолон   60-120 мг на 250-500 мл ізотоночного р-ну хлориду натрію, 5% р-н глюкози або поліглюкін. Дексазон  або дексаметазон 8-16 мг на 250-500 мл ізотонічного р-ну хлориду натрію, 5% розчину глюкози або поліглюкіну	2мл в/в             2мл в/в           2-4мл в/в	Антигістамінна дія	Блокада Н-гістамінових рецепторів на мішенях клітин. Зменшення проникності капілярів, набряку
Протизапальна терапія		В/в спочатку струменевий, потім краплинно	Усунути запалення, зменшити  ексудацію	Протизапальна,   антиалергічна і десенсибілізуюча  дія, знижує проникність судин
Дегідратаційна  терапія	Етакринова кислота (урегіт) 50-100 мг на   ізотонічному розчині хлориду натрію або 5% р-ні глюкози. Фуросемід (лазикс)  1 % розчин   2 мл в/в		Зменшити вміст рідини в тканинах	Гальмування реабсорбції іонів натрію і калія в ниркових канальцях, зменшення реабсорбції води

Короткий зміст теми:

Етіологія.    

Алергени: екзоалергени, ендоалергени (аутоалергени)

            Екзоалергени: інфекційні, неінфекційні.

Інфекційні: бактеріальні, грибкові, вірусні і ін.

Неінфекційні: побутові (пил), епідермальні (шерсть тварин), лікарські (гаптен), медикаментозні (амальгама, композити, пластмаси), харчові, промислові і ін.

            Ендоалергени – нормальні тканини організму, які за певних умов набувають антигенних властивостей.

Клінічні прояви алергії не мають специфічних рис, не залежать від природи і кількості алергену, що вводиться: від гіперемії і набряку до миттєвої загибелі.

Класифікація алергічних реакцій Сооkе (1930)

1. Алергічна реакція негайного типа (анафілактичний шок, набряк Квінке)
2. Алергічна реакція сповільненого типа (токсико-алергічні і медикаментозні стоматити, контактний алергічний стоматит, ХРАС, БЕЕ)

 

Патогенез.

            У патогенезі будь-якої алергічної реакції А.Д. Адо виділяє 3 стадії:

1. імунологічна – при реакції негайного типа відбуваються зміни в імунній системі після попадання антигена (вироблення гуморальних антитіл – (В-лімфоцити), які розподіляються в організмі, входять в тканини і секрети і фіксуються на тканинних базофилах, епітелії); при повторному введенні АГ утворюється комплекс АГ-АТ, який активує клітину. При реакції сповільненого типа відбуваються клітинні реакції Т-лімфоцитів, які мають рецептори до АГ і фіксують їх на своїй поверхні; при повторному введенні АГ відбувається активація Т-лімфоцита.

2. патохімічна – при реакції негайного типа після активації клітини, на якій фіксований комплекс АГ-АТ, відбувається утворення БАВ з розвитком наступних процесів: активація системи комплемента, чинника Хагемана, протеолітичних ферментів, дегрануляція базофілів (вивільнення гістаміну, серотоніна, МРС, гепарину, чинник хемотаксису еозинофілів і ін.), утворення простагландинів, накопичення продуктів розпаду клітин, розпад лейкоцитів і вивільнення лізосомальних ферментів-гідролаз. При реакції сповільненого типа активовані Т-лімфоцити виділяють лімфокіни БАВ, які надають різну дію: цитотоксичне, стимулююче бластогений ефект і ін.

3. патофізіологічна – характеризується клінічними проявами реакцій.

Анафілактичний шок
Анафілактичний шок (АШ) – максимально тяжкий прояв алергічної реакції негайного типу, яка виникає на введення алергену на тлі сенсибілізації організму, характеризується тяжкими порушеннями кровообігу, дихання, діяльності центральної нервової системи і реально загрожує життю.
Алергенами розвитку АШ у дітей можуть бути:
– ліки (антибіотики, сульфаніламіди, місцеві анестетики, гепарин, рентгенконтрасти, антипіретики, стрептокіназа, аспарагіназа, плазмозамінники – декстран, желатин);
– чужорідні білки (вакцини, сироватки, донорська кров, плазма);
– екстракти алергенів для діагностики та лікування;
– отрута комах, змій;
– деякі харчові продукти (цитрусові, горіхи тощо);
– хімічні сполуки;
– пилок рослин;
– охолодження тіла.
На частоту і час розвитку АШ впливає шлях введення алергену в організм. У разі парентерального введення алергену АШ спостерігається частіше. Особливо небезпечний в/в шлях введення медикаментозного препарату, хоча розвиток АШ цілком можливий за будь-якого варіанту надходження лікарських засобів в організм дитини.

Діагностичні критерії
АШ розвивається швидко, протягом перших 30 хв (максимально до 4 год) від моменту контакту з алергеном, причому тяжкість шоку не залежить від дози алергену. У найтяжчих випадках АШ розвивається уже в момент контакту з алергеном.
Виділяють п’ять клінічних форм АШ:
1. Асфіктичний варіант – з’являються і наростають слабкість, відчуття тиснення в грудях, брак повітря, надсадний кашель, пульсуючий головний біль, біль у ділянці серця, страх. Шкірні покриви різко бліді, надалі ціанотичні. Піна у рота, задуха, експіраторна задишка з хрипами на видиху. Можливий розвиток ангіоневротичного набряку обличчя й інших частин тіла. У подальшому, в разі прогресування дихальної недостатності і приєднання симптомів гострої надниркової недостатності, можливе настання смерті.
2. Гемодинамічний (кардіально-судинний) варіант – з’являються та наростають слабкість, шум у вухах, проливний піт, ангінозні болі в ділянці серця. Наростає блідість шкіри, акроціаноз. Прогресивно падає артеріальний тиск (АТ), ниткоподібний пульс, тони серця різко ослаблені, аритмії серцевої діяльності. Через декілька хвилин можливі втрата свідомості, судоми. Летальний кінець може настати при наростанні явищ серцево-судинної недостатності.
3. Церебральний варіант – швидко наростає осередкова неврологічна та загальномозкова симптоматика.
4. Абдомінальний варіант – спастичні розлиті болі в животі, нудота, блювання, діарея, шлунково-кишкові кровотечі.
5. Змішаний варіант.
Клінічна картина залежить від ступеня тяжкості шоку (табл.).

Невідкладна допомога
• припинити подальше надходження алергену в організм: припинити введення ліків; видалити жало комахи; вище місця ін’єкції або укусу накласти джгут тривалістю до 25 хв; місце ін’єкції чи ураження обколоти навхрест 0,1% розчином адреналіну в дозі 0,1 мл/рік життя в 3,0-5,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду; місце введення обкласти льодом на 10-15 хв; у разі надходження алергену через рот, якщо дозволяє стан пацієнта, промити шлунок, дати проносне, зробити очисну клізму; при потраплянні алергенів у ніс або очі промити їх під проточною водою;
• при блискавичній формі – реанімаційні заходи й інтенсивна терапія за загальноприйнятою програмою;
• хворого покласти на спину, забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів – видалити сторонні тіла з ротоглотки, закинути голову назад, відвести нижню щелепу, розтулити рот, налагодити подачу зволоженого, підігрітого 100% кисню через дихальну маску або носовий катетер в кількості 10-12 л/хв чи забезпечити доступ свіжого повітря;
• негайно ввести в/м:
– 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,05-0,1 мл/рік життя (не більше 1 мл) і 3% розчин преднізолону в дозі 5 мг/кг у м’язи дна ротової порожнини;
– антигістамінні препарати: 1% розчин димедролу у дозі 0,05 мл/кг (не більше 0,5 мл – дітям до 1 року і 1,0 мл – старшим року) або 2% розчин супрастину 0,1-0,15 мл/рік життя;
• забезпечити центральний або периферичний венозний доступ, ввести в/в або ендотрахеально 0,1% розчин адреналіну в дозі 5 мкг/кг з подальшим його введенням у дозі від 1-2 мкг/кг/хв в/в краплинно в 200 мл 0,9% розчину натрію хлориду до відновлення ефективного кровообігу та появи тахікардії. Якщо АТ низький, то болюсне в/в введення адреноміметичних препаратів проводиться кожні 10-15 хв до покращення стану дитини в дозах: 0,1% розчин адреналіну 0,05-0,1 мл/рік життя (сумарно до 5 мг) або 0,2% розчин норадреналіну 0,1 мл/рік життя (не більше 1 мл), або 1% розчин мезатону 0,1 мл/рік життя (не більше 1 мл);
• за відсутності ефекту при низькому АТ в/в титровано ввести допамін з індивідуальним підбором дози конкретному пацієнту: 6-8-10 мкг/кг/хв і більше за допомогою інфузійного насоса чи краплинно. При введенні адреноміметичних препаратів постійний контроль частоти серцевих скорочень і АТ;
• проводити інтенсивну інфузійну терапію, починаючи з в/в введення кристалоїдів в об’ємі 10-20 мл/кг (розчини Рінгера, 0,9% натрію хлориду) протягом 20-30 хв і в подальшому за відсутності стабілізації показників гемодинаміки продовжуючи в/в введення колоїдів в дозі 10-20 мл/кг. Вибір препаратів, їх співвідношення, об’єм інфузії та швидкість введення розчинів визначається величиною АТ, центрального венозного тиску, станом хворого;
• ввести в/в глюкокортикостероїди: 3% розчин преднізолону 2-5 мг/кг (в 1 мл – 30 мг) або гідрокортизон 10-15 мг/кг (в 1 мл суспензії – 25 мг) або 0,4% розчин дексаметазону 0,3-0,6 мг/кг (в 1 мл – 4 мг);
• ввести в/в 1% розчин димедролу в дозі 1-2 мг/кг;
• при бронхоспазмі й інших розладах дихання продовжувати проводити оксигенотерапію; в/в ввести 2% розчин еуфіліну в дозі 5 мг/кг на 20,0 мл фізіологічного розчину; інгаляції селективних β₂-агоністів (сальбутамол, вентолiн) по 2-4 дози через 20 хв при використанні дозованого інгалятора, по 0,15 мг/кг (максимально 5 мг) або 0,03 мл/кг 0,5% розчину в 3 мл ізотонічного розчину при інгаляції через небулайзер; видаляти накопичений секрет із трахеї та ротової порожнини; за ознак стридорозного дихання й відсутності ефекту від комплексної терапії – негайна інтубація, за життєвими показаннями – конікотомія;
• при явищах шоку, що зберігаються, – iнтубацiя трахеї та переведення пацієнта на штучну вентиляцію легень;
• симптоматична терапія.

Набряк Квінке
Набряк Квінке (НК) – алергічна реакція негайного типу, яка характеризується появою щільного, обмеженого певною ділянкою тіла набряку шкіри, підшкірної основи, слизових із переважною локалізацією патологічного процесу в місцях із рихлою підшкірною клітковиною (частіше це обличчя, голова, шия, статеві органи). Дуже рідко НК може розповсюджуватися не тільки на дерму та підшкірну основу, а і на м’язи.
Основними причинами розвитку НК у дітей можуть бути:
• харчові продукти (соки, шоколад, яйця, морква тощо);
• лікарські препарати (антибіотики, анальгетики, білкові препарати, рентгенконтрастні засоби й ін.);
• отрута при жаленні комахами;
• пилкові алергени.
В окремих випадках безпосередню причину розвитку НК з’ясувати неможливо (ідіопатичні форми).
В основі змін при НК лежить підвищена проникність судин мікроциркуляторного русла під дією біологічно активних речовин із подальшим гострим розвитком набряку в області периваскулярних тканин (ангіоневротичний набряк) із переважним ушкодженням підшкірного і підслизового прошарків дерми.

Діагностичні критерії
Клінічні прояви НК розвиваються гостро – від декількох хвилин до годин після дії причинно-значимого фактора. Швидко наростає ангіоневротичний набряк певної ділянки тіла в місцях із рихлою підшкірною основою, насамперед у ділянці голови (обличчя, слизова оболонка ротової порожнини, губи, язик, мигдалики), шиї, кистей рук, стоп, зовнішніх статевих органів. Набряк може сягати великих розмірів і деформувати відповідну ділянку ураження.
Набряки викликають відчуття розпирання, печіння, а також дискомфорт, рідше свербіж у зоні ушкодження. Шкіра над зоною НК найчастіше не змінена, щільна на дотик, пальпаторно безболісна. Можливе підвищення температури. Виникаючи несподівано, НК швидко та безслідно зникає, але можливі рецидиви.
Дещо умовно можна говорити про НК легкого, середньої тяжкості й тяжкого перебігу з урахуванням характеру патологічного процесу та локалізацією набряку.
Безпосередню загрозу для життя дитини мають варіанти розвитку НК, коли є реальна обструкція верхніх дихальних шляхів. Особлива небезпека виникає за НК у ділянці гортані, який проявляється охриплістю голосу, дисфонією, «гавкаючим» кашлем, утрудненим диханням, задишкою з переважанням інспіраторного компонента, шумним, стридорозним диханням, наростанням ознак дихальної недостатності. За поширення НК на трахею та бронхи розвивається бронхоспастичний синдром (додається й утруднений видих) із реальною загрозою настання смерті від асфіксії.
За умови набряку язика утруднена мова, порушуються процеси жування та ковтання. За розвитку НК на обличчі до процесу можуть бути залучені серозні мозкові оболонки з розвитком менінгеальних симптомів і судом.
За локалізації набряку на слизових оболонках шлунково-кишкового тракту пацієнтів непокоять нудота, блювання, гострий біль у животі (спочатку локальний, потім розлитий), метеоризм, посилена перистальтика, профузні проноси.
Необхідно враховувати і той факт, що НК може супроводжуватися висипами на шкірі у вигляді елементів кропив’янки.

Невідкладна допомога
• припинити надходження алергену;
• парентерально (в/м або в/в) ввести антигістамінні препарати: 2% розчин супрастину 0,1-0,15 мл/рік життя, або 2,5% розчин піпольфену 0,1-0,15 мл/рік життя, чи 1% розчин димедролу в дозі 0,5-1 мг/кг;
• за відсутності ефекту парентерально (в/м або в/в) ввести преднізолон в дозі 1-2 мг/кг або дексаметазон у відповідній дозі;
• за наявного стенозу гортані – інгаляції протинабряковою сумішшю, парентерально 1% розчин лазиксу в дозі 1-3 мг/кг, 2% розчин еуфіліну в дозі 0,1-0,2 мл/кг, інгаляції сальбутамолу за необхідності;
• за показаннями при наростаючому набряку гортані з обтураційною дихальною недостатністю проведення інтубації трахеї або трахеостомії з можливою подальшою вентиляцією легень;
• симптоматична, інфузійна терапія за наявності загальнотоксичних симптомів і синдромів.

Багатоформова (поліморфна) еритема і її лікування Багатоформна еритема відноситься до числа шкірних захворювань. Вона може сформуватися як наслідок алергії. Мультиформна еритема хвороба, що вражає епідерміс, а іноді поширюється і на слизові. Патологія описується виникненням на тілі різних за формою і розмірами висипань. Для зазначеного захворювання характерна алергічна природа, то рецидиви зустрічаються звичайно в осінній або весняний періоди. В цей час починаються різні цвітіння, які звичайним людям приносять задоволення, але приносять невдоволення особам, що страждають на алергію. Схильні діти, молоді люди і представники средневозрастной категорії. Хвороба в стані розвиватися в результаті чутливості людини до різноманітних медикаментозних засобів, це токсико-алергічна еритема. Якщо представлене патологічний стан розгортається паралельно з інфекційними процесами, розвивається інфекційно-алергійний тип еритеми. Перший тип зустрічається набагато рідше, велику роль в цьому захворюванні грають мікроорганізми. Поліморфна еритема виникає в результаті дії алергену, важливе завдання під час лікування це його усунення. Для лікування многоформной еритеми можна застосовувати ліки, приготовані з використанням цілющих рослин. Ефективна для лікування еритема арніка. Цю рослину називають ще Баранцем. З арніки можна приготувати відвар для прийому всередину, а також, цілющу мазь. ПОДРОБИЦІ: Ексфоліант для шкіри обличчя і тіла, що це таке? їх види Для приготування настою потрібно взяти невеликий за обсягом термос. Всипати в нього дві ложки сухої трави або в три рази більше свіжої. Залити окропом (буде потрібно дві склянки), закрити термос і настоювати добу. Потім необхідно процідити приготовлений настій, пити не менше 5 – 7 разів на добу по чайній ложечці. Для приготування мазі, застосовуваної в зовнішньому лікуванні многоформной еритеми, потрібні сухі коріння баранца (арніки). Їх розтирають до отримання порошку. Змішати 100 грамів порошку з такою ж кількістю свинячого розтопленого жиру. Прогрівати на повільному вогні три години. Використовувати охолоджену мазь для змащування ураженої шкіри. При легкому перебігу хороший результат принесуть засоби народної медицини. Щоб заспокоїти шкіру і прискорити загоєння висипань, застосовуються: примочки від настою квіток ромашки, шавлії, насіння льону, кореня алтея лікарська; мазь календули; компреси зі свіжого листя подорожника, капусти, охолодженого сиру з медом; маски з глини, сметани, яєчних білків. При тяжкому перебігу будь самолікування протипоказане. Причини хвороби Достеменно були встановлені причини появи захворювання. Є деякі припущення в цьому питанні. Одним з таких припущень є уявлення про імунодефіцит, як поштовховими механізмі в розвитку патологічного стану. Приблизно у сімдесяти відсотків хворих людей спостерігається хронічна інфекція, наприклад, герпес, гайморит, пульпіт, надмірна чутливість до інфекційних агентів. У той проміжок часу, коли захворювання схильне до загострення, у людей, що відносяться до цієї категорії, відзначається ослаблення клітинного імунітету. Рецидив або формування мультиформної еритеми пов’язано з наявністю імунодефіциту внаслідок наявної в організмі хронічної інфекції, впливу таких факторів, як холод, ангіна, грип. За таким механізмом розвивається інфекційна еритема.

/Діагностикою та лікуванням цього захворювання займається лікар дерматолог і алерголог, в зв’язку з тим, що у виникненні мультиформної еритеми велике значення алергічної реакції організму. Обстеження у алерголога супроводжується збором анамнезу, в якому зазначаються такі ці, як – препарати, що вживаються пацієнтом, на що проявляється алергія, підозри на алергени, незвичайні елементи або середовища з якими пацієнт вступав в безпосередній контакт. Потім лікар повинен поставити діагноз многоформной еритеми і виявити алерген, який дав подібну реакцію. При обстеженні у дерматолога фахівець ретельно оглядає ділянки висипань, проводиться дерматоскопія. Щоб підтвердити висунутий діагноз і виключити інші захворювання, необхідно взяти мазок з схильних до висипання зон шкіри і слизових. З метою визначення збудника захворювання досліджується кров, сеча хворого пацієнта. Основна складність в дослідженні мультиформної еритеми це її схожість з деякими іншими хворобами, наприклад, вовчак, вузлуватої еритемою. Відрізнити багатоформна ексудативну еритему від інших захворювань можна при огляді шкірних висипань, кожна хвороба характеризується певною формою і структурою елементів висипу. локалізація висипки Характерною для многоформной еритеми вважається сувора симетричність розташування висипань. Елементи локалізуються переважно на площині передпліч і передній площині гомілок, в більшій мірі в області ліктьових і колінчастих суглобів, на передній площині стоп і кистях рук, особливо по зовнішній площині. Рідше висип виникає на долоньках і підошвах, при цьому в цих випадках останні знаходять розлиту синьо-фіолетову забарвлення. У той же час нові висипання з’являються на плечах і в деяких випадках на обличчі (в основному в зоні червоної облямівки губ), на шиї, на шкірі грудини, в зоні промежини і крайньої плоті. Зображені також окремі епізоди одиничних компонентів на волосистій частині голови. оліморфна еритема відрізняється появою поліморфної висипки (папули, везикули, булли, геморагії). Висип передбачає собою чітко видимі рожеві або червоні папули, супроводжувані набряком. Вони схильні до швидкого розростання, їх діаметр досягає в деяких випадках до 3 см. У міру формування хвороби центр папул починає западати, набуваючи синій окрас. На їх ділянці виникають бульбашки з ексудатом з крові або прозорої білкової рідини, що виділяється серозними оболонками. Аналогічні освіти починають з’являтися і на здоровій площині епідермісу. Висип характеризується палінням або посилено виявленим свербіж. Через 1-2 дня, а в деяких випадках на 4 – 6 день від початку перших ознак і протягом 1,5 – 2 тижнів повторно на шкірі виникають висипання, після чого загальний стан пацієнта трохи поліпшується.

Щоб провести якісне лікування багатоформна еритема, необхідно виявити етіологію алергену, щоб звести до мінімуму ризик рецидиву. Якщо рецидиви дають про себе знати багато разів, а кожен з них супроводжується множинними висипаннями, потрібно препарат дипроспан. Коли формуються ділянки некрозу в центральній частині елементів висипань, потрібно застосувати одноразово бетаметазон. При лікуванні токсико-алергічного типу еритеми на перше місце ставиться знаходження і виведення компонента, який став провокатором формування хвороби. З цією метою хвора людина повинна вживати значну кількість води, сечогінні препарати, ентеросорбенти. В якості місцевого лікування використовуються антисептики, кортикостероїдні мазі і аплікації з антибіотиками, які накладаються на уражені ділянки. При уражених слизових оболонках ротової порожнини призначається полоскання ромашковим відваром, накладення обліпихової олії на зони ураження.

Поствакцинальні – це реакції, які виникають внаслідок проведеної імунізації. Здебільшого вони минають самостійно і жодної загрози здоров’ю дитини не становлять. Поствакцинальні реакції організму пов’язані з механізмом дії певних вакцин, і залежно від типу вакцини вони різні.

Звісно, при вакцинуванні дитини хочеться, щоб імунізація минула без будь-яких реакцій. Однак вони можуть виникати і тут важливо, щоб батьки були проінформовані про типи реакцій та відсутність жодної небезпеки для здоров’я.

А тепер детальніше про реакції:

·         реакція у місці ін’єкції може виникати при застосуванні будь-якої вакцини;

·         найчастіші реакції на вакцинацію – місцеві: почервоніння, біль та дифузний набряк у місці введення препарату;

·         загальні незначні реакції: гарячка, збудження, нездужання, діарея, головний біль можуть спостерігатися після будь-якої вакцини, але частота реакцій різна і залежить від типу вакцини.

Сучасні комбіновані вакцини дають змогу на 95% зменшити кількість антигенів, які вводять під час імунізації, що знижує частоту несприятливих ефектів. Наприклад, вакцина з ацелюлярним (безклітинним) кашлюковим компонентом (АКДП) зменшила кількість випадків гарячки вище ніж 38°С, яка виникала у багатьох дітей, що дуже лякало батьків.

У разі застосування живих вакцин (наприклад, проти кору, краснухи, паротиту) можуть розвиватися деякі легкі симптоми інфекцій: на 5–15 добу після вакцинації може виникнути гарячка або транзиторний висип (зазвичай на 7–10 день після щеплення), а також збільшитися регіонарний лімфатичний вузол.

Будь-яка вакцина, як і будь-який препарат, може зумовити тяжку алергічну реакцію, але найбільший ризик виникнення одразу після вакцинації, тому дитина після імунізації перебуває під наглядом медичного персоналу протягом 30 хв.

Моніторинг після впровадження вакцини свідчить, що більшість станів, які спостерігаються після вакцинації, лише збігаються за часом з імунізацією, тому, якщо у дитини виникли певні реакції, краще проконсультуватися з лікарем щодо її стану й не «списувати» одразу на реакцію після вакцинації, а з’ясувати більш детально.

На виникнення поствакцинальних реакцій впливають багато факторів: тип вакцини, як введено вакцину, як її зберігали, індивідуальна реакція організму. Жоден лікар не зможе гарантувати на 100% відсутність реакцій, але більшість вакцин переносяться дуже добре, і батьки, які проводять імунізацію згідно з графіком щеплень про це знають, тому й цікавляться рекомендованими вакцинами, яких немає у Національному календарі щеплень

ропив’янка (уртикарія, з англ. hives — вулик) — це висипання на шкірі, елементи яких виступають над поверхнею, мають еритематозну основу, зазвичай супроводжуються свербежем та описуються пацієнтами як «пухирі». Вони виникають через коротку екстравазацію плазми крові в дерму. Кропив’янка буває різна: у вигляді як поодиноких, так і множинних і схильних до злиття елементів, нагадує опік кропивою, укус бджіл. Висипання досить швидко минають (найчастіше протягом доби), не залишаючи за собою патологічних змін шкіри. Якщо ж з’являються інші, то вони локалізуються в іншому місці. Постійним супутником кропив’янки є свербіж; водночас біль, як і ураження інших органів і систем, зокрема суглобів, для неї не характерні. Виділяють гостру (висипання зберігаються до 6 тиж) та хронічну (понад 6 тиж) кропив’янку, рецидивну форму захворювання. Основою симптоматичної терапії за наявності кропив’янки без анафілаксії є H₁-блокатори II покоління (А), наприклад лоратадин. Їх радять застосовувати замість Н₁-блокаторів I покоління. При зіставній ефективності антигістамінні засоби II покоління безпечніші, вони не спричиняють холіноблокуючої дії, не викликають звикання.

Якщо рекомендована доза H₁-блокаторів II покоління не забезпечує покращення та контролю симптомів кропив’янки, дозу дозволяється підвищити у 2–4 рази (С). Ця тактика не підходить у разі застосування H₁-блокаторів I покоління, оскільки асоціюється зі зростанням ризику побічних ефектів у дитини.

У тяжких випадках кропив’янки застосовують системні кортикостероїди (С) коротким курсом: хоча доказові дані щодо цього підходу обмежені, його досить широко використовують у практиці. Якщо кропив’янка має хронічний перебіг або не реагує на першу лінію лікування, терапія може додатково включати Н₁-блокатори I та II покоління, Н₂-блокатори (ранітидин, фамотидин) і антагоністи лейкотрієнових рецепторів (В).

 

Заповни диференційну таблицю:

ОЗНАКИ	ПОЛІМОРФНА  ЕРІТЕМА	КРОПИВ’ЯНКА	АНГІОНЕВРОТИЧНИЙ НАБРЯК КВІНКЕ	ПОСТВАКЦИ НАЛЬНА РЕАКЦІЯ	АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК
Загальний стан при огляді та скарги
Стан шкіри та слизових оболонок
Зміни інших органів та систем
Характеристика висипу
Основні етіологічні чинники
Невідкладна допомога на догоспітальному етапі

 Контрольні питання до теми:

1. Поняття про алерген та види алергенів

2. Які алергічні реакціїї негайного типу є загрозливими для життя.

3. Поліморфна еритема: причини , клініка, допомога.

4. Кропивянка:причини , клініка, допомога.

5. Поствакцінальна  реакція у дітей:причини , клініка, допомога.

6. Набряк Квінке:причини , клініка, допомога.

7. Чинники розвитку анафілактичного шоку у дітей.

8. Види анафілактичних м реакцій та їх клінічні прояви.

9. Невідкладна допомога на догоспітальному етапі при анафілактичному шоці.

10. Методи профілактики алергійних реакцій у дітей.