Тригуб Інна Василівна

  Дифтерія: симптоми та лікування Дифтерія – це гостре антропонозне інфекційне захворювання. Характеризується, головним чином, ураженням ротової частини глотки та дихальних шляхів, рідше – шкіри. Також, при інфікуванні можуть розвиватися фібринозне запалення в місці проникнення збудника, явища загальної інтоксикації й токсичне ураження серця, судинної та нервової систем, нирок. Класифікація дифтерії За зосередженням захворювання в організмі зараженого розрізняють локалізовану і поширену форми дифтерії. За перебігом патологічного процесу захворювання поділяють на 4 типи: ·          Дифтерія ротоглотки (вона, в свою чергу, ділиться на локалізовану з катаральним, островчатим і плівковим запаленням, поширену з нальотами за межами ротової частини глотки, субтоксичну, токсичну (I, II, III ступеня), гіпертоксичну). ·          Дифтерійний круп (має 3 форми – локалізована (дифтерія гортані), поширена (дифтерія гортані та трахеї), спадна (дифтерія гортані, трахеї та бронхів)). ·   

  «Менінгококова інфекція» План: ·          Визначення ·          Етіологія і патогенез ·          Епідеміологія ·          Клініка ·          Диференціальна  діагностика ·          Лабораторна діагностика ·          Ускладнення ·          Лікування ·          Профілактика ·          Епідеміологічний  нагляд   Визначення.  Антропонозное гостре  інфекційне  захворювання, що протікає у вигляді нозофарінгіта, менінгококкцеміі, і гнійного  менінгіту  і рідше з ураженням інших органів і систем. Етіологія і патогенез.  Збудник -  Neisseria   meningitides,  нерухомий грамнегативний мікроорганізм, відрізняється високою  морфологічної  мінливістю, у типових випадках в препаратах виглядає як диплококк, розташований попарно у вигляді кавових зерен. Менінгококи ростуть на поживних середовищах, що містять нативні  білки  ( кров , сироватки та ін), схильні до утворення L-форм. На основі группоспецифических  антигенів  менінгококи поділяються на ряд серологічних груп (А, В